Бердичів, як і кожне місто, починається з вокзалу. Саме з нього розпочинається наша прогулянка містом під назвою «Слідами доктора Шеренціса». Нашого головного героя звуть Давид Шеренціс. Знайомтесь! Доктор медицини, колезький радник, сумлінний лікар та відомий меценат, який спонсорував на початку 20-го століття будівництво багатьох будинків міста Бердичева. З 1 липня 1898 року він працював училищним лікарем у Приватному жіночому єврейському училищі ІІІ-го розряду Г. Буковицької. Також працював у місцевій лікарні, де спеціалізувався на лікуванні внутрішніх та дитячих хвороб. У 1938 році був репресований та розстріляний НКВС.
Давид Шеренціс
1931 р. (із архіву Катерини Короткової-Гроссман).
[berdychiv.in.ua]
Давид Шеренціс приїхав до Бердичева разом з дружиною із Берліна. Перше, що йому впало у очі – це кінний трамвай, колії якого тянулися від залізничного вокзалу вздовж зеленого бульвару до самої найбільшої окраси Бердичева – фортеці.
Кінний трамвай в Бердичеві
[uk.wikipedia.org]
Червона гілка маршруту, рухаємося від вокзалу на захід
Ми ж крокуємо до арки, що знаменує початок нової, реконструйованої частини бульвару, Бердичівського Бродвею (радимо переглянути короткометражний фільм «Бердичівський Бродвей»). Зліва розташовано Бердичівський пивоварний завод (фото 1, вул. Європейська, 114), який в 1861 році побудував чеський колоніст Станіслав Емануілович Чеп . До цього в місті, що інтенсивно розвивалося, вже були три невеликих пивзаводи. Чеп не лише побудував цехи заводу, але й артезіанську свердловину, яка існує досі, проби води якої дали необхідні результати, що обіцяли якісне пиво. Було побудовано багато допоміжних приміщень, квартири для службовців. Поблизу заводу підприємець заклав хмільник, на якому вирощувався хміль для потреб заводу, за хмільником – маєток для себе – гарний двоповерховий будинок з великим фруктовим садом.
Арка на вході у сквер по
вул. Європейській
[wikimapia.org]
У 1925 році в одному з номерів міської газети рекламувалися такі сорти бердичівського пива: “Пльзенське”, “Березневе”, “Мюнхенське столове”, “Чеський Лежок”, “Баварське”.
Нині пивзавод виробляє 11 сортів живого непастеризованого пива, яке рекомендуємо вам скуштувати, як свого часу пан Шеренціс.
Бердичівський пивзавод
Далі ми прямуємо вздовж бульвару і можемо побачити каскад будівель збудованих у різні роки, серед яких ще досі є сучасники нашого героя. І їхні маскарони вітають нас своїми поглядами як і доктора. Праворуч від «стометрівки» (ще одна народна назва частини старого бульвару) видніється Педагогічний коледж (фото 2, вул. Європейська, 53/1). Тоді це було семикласне комерційне училище, до фінансування будівництва якого активно долучився пан Шеренціс.
Бердичівський педагогічний коледж
Знову крокуємо на захід. Ось і закінчується бульвар. Ми зупиняємося біля стели і ліворуч бачимо спуск, де видніється ще одна споруда (перед в’їздом на територію госпіталю для ветеранів війни), один із житлових будинків (фото 3, вул. Європейська, 54), який побудував відомий меценат.
Житловий будинок, який побудував Шеренцис
Праворуч ми бачимо площу в граніті, сучасні пам’ятники та міськвиконком. На тому місці був тоді палац Радзивілів, литовських князів, що володарювали свого часу містом. В часи Давида Шеренціса у тому палаці була розміщена єврейська лікарня. Але ми поки що лишаємось на місці, біля стели (фото 4).
Стела
[Google Maps]
Справа в тім, що тут, навпроти єврейської лікарні, до якої заходив пан доктор, 16 жовтня 1905 року скоїлося лихо. Чисельна єврейська громада Бердичева завжди була політично активною, і у місті діяла політична організація соціалістичного спрямування Бунд, до якої долучалося багато молоді. І ось напередодні пізно ввечері у Мулярській синагозі чоловіки радилися про наболілі проблеми, про суцільну бідність, соціальну незахищеність та свавілля царського режиму. Звісно, лунали заклики не тільки про вимогу встановлення 8-годинного робочого дня, а й до повалення влади. Саме цим скористалися агенти охранки і синагогу було оточено, а 230 учасників зібрання заарештовано. У Бердичівській в’язниці затриманих мордували. На наступний день в місті розпочався великий бунт, було введено регулярні війська та каральні загони. Містяни готувалися до збройного повстання та штурму в’язниці. Саме того дня юна Гнеся Шпак, дізнавшись, що її коханого вночі схопили і арештували, не втрималася і побігла до міської в’язниці просити звільнення для свого єдиного. На цьому місці, де ви зараз знаходитесь, демонстранти, що вирушили на звільнення арештантів, і знайшли вбиту Гнесю. Її зарубав каральний загін. Смерть цієї дівчини, яка віддала своє життя за любов, зупинила масове кровопролиття в місті. Повсталі містяни відмовилися від надуманого і страйк закінчився багатотисячним похороном Гнесі Шпак. Рекомендуємо вам дізнатися більше про Бердичів 1900-1941 років, прочитавши історичний нарис «Єврейська держава Бердичів» за посиланням.
Минувши площу з невеликим фонтаном та глобусом Бердичева, ми робимо коротку зупинку біля діючого костелу святої Варвари (фото 5, орієнтуємося на будинок за адресою вул. Європейська, 25), в якому 14 травня 1850 року вінчався 50-ти літній французький письменник Оноре де Бальзак з 49-ти річною Евеліною Ганською після 10-літнього поштового роману. Саме в цьому місці Бальзак сказав своїй нареченій, що зробив те, чого не вдалося зробити Наполеону – в своїй особі покорив Росію (на той час Україна входила до складу Російської імперії). Та недовго лишалося французькому митцеві бути з коханою, через 5 місяців він важко захворів і помер, лишивши по собі багато боргів, за які польська графиня розплатилася всім своїм статком.
Костел святої Варвари
Про перебування майстра в Бердичеві можна більше дізнатися, переглянувши короткометражну стрічку «Бердичевский Париж».
За кілька десятків метрів від костелу розташований відреставрований театр (фото 6, вул. Європейська, 21), саме його у 1911 році побудував доктор Шеренціс і здавав в оренду гастролерам. В утриманні даного закладу допомагала дружина відомого театрала Анна (Вітіс) Шеренціс.
Міський театр
[my.berdychiv.in.ua]
Пан доктор з часом перейшов на приватну практику, мав єдиний у повіті рентген-кабінет, поряд з цим не забував і про бідних, працюючи волонтером у американсько-єврейському благодійному фонді. А роботи вистачало. В 1910 році на одного дільничного лікаря припадало 39 950 осіб, 378 населених пунктів повіту обслуговувало лише 8 лікарів.
Шеренціс збудував для своєї сім’ї триповерховий будинок, що за Свято-Миколаївською церквою. До нього ми можемо дійти, прямуючи за мапою, яку ви тримаєте в руках. Зараз тут розташовано Медичний коледж (фото 7, вул. Шевченка, 14). На першому поверсі даної будівлі пан доктор працював. В цьому будинку довгий час жив разом зі своєю матір’ю у юні роки відомий письменник Василь Гроссман, який являється племінником Давиду Шеренцісу.
Медичний коледж
[berdychiv.misto.online]
В честь Василя Гроссмана у місті щорічно відбувається Міжнародний літературний конкурс імені В. Гроссмана «В городе Бердичеве», про який можете детальніше дізнатися за посиланням.
Через дорогу знаходиться парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка (фото 8, цнтральний вхід з вул. Торгової), який за припущеннями відвідував місто в якості працівника етнографічної експедиції. За часів пана Шеренціса тут було старе єврейське кладовище, доказом чого може слугувати відновлена єврейською громадою могила святого Лібера. Найдавніше поховання тут було датовано 1719 роком.
Парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка
[Google Maps]
«Одесса – мама, Бердичев - папа», - жартують бердичівляни. Але, якщо всерйоз, то багато євреїв свого часу мігрували між двома славетними містами. І навіть дружина пана доктора Анна була із одеської сім’ї. Неподалік від парку є двері в Одесу. Ми рекомендуємо вам зайти туди. Орієнтуйтесь за мапою та світлиною дверей (фото 9, Соборна площа, 4).
“Вхід в Одесу”
[Google Maps]
Отже, після перебування в Одесі, ми можемо йти далі на захід. На горизонті ми бачимо верхівки Кляштору Босих Кармелітів, фортецю (фото 10, Соборна площа, 25). На території діє краєзнавчий музей, вхід безкоштовний. Приязні працівниці музею вам розкажуть детально про історію фортеці, її власників, чудотворну ікону Божої Матері тощо. (на мапі вказані дві локації, з яких ви можете зробити гарні фото фортеці на пам’ять)
Монастир Кармелітів Босих
Але по дорозі до фортеці ймовірно ви зможете натрапити на довгобуд чи провалля в асфальті. Не дивуйтесь. Просто центр міста, його стара частина, знаходиться над підземними ходами та погребами у кілька поверхів вниз. Місто пам’ятає і трагічні випадки, коли будинок з жителями провалився у підземелля. Про те, що це не є вигадкою, ви можете дізнатися детальніше, прочитавши архівний документ про обстеження підземелля Бердичева в 1867 році за посиланням.
Зелена гілка маршруту, рухаємося в зворотньому напрямку на схід, тримаючись правої частини вулиці
Повертаючись від Кляштору Босих Кармелітів, тепер уже на схід, ліворуч ви побачите Велику Хоральну синагогу (фото 11, вул. Вінницька,5). Синагога правила за молитовний дім, була осередком вивчення юдаїзму й місцем зібрання членів єврейської громади міста. За традицією, хоральна синагога виконувала, поряд з релігійними, також функції управління єврейською громадою. На відміну від звичайної синагоги, тут працював постійний хор з добре підібраними голосами, кантор з обов'язковою музичною освітою й гарним баритоном. Всередині синагога була схожа чимось на лютеранську церкву — колони, ряди лав, хори, на яких розміщувалися жінки, тоді як у старих синагогах жінки знаходилися в задніх напівтемних приміщеннях з маленькими віконцями, що були заґратованими. Стеля мала пишні внутрішні бані. Інтер'єр був прикрашений поліхромними стінописами. На разі від синагоги лишилися стіни, в якій знаходиться рукавична фабрика.
Велика Хоральна синагога
Спускаючись далі по вулиці Вінницькій ми можемо побачити Центр дитячої творчості ім. О. Разумкова (фото 12, вул. Вінницька, 21), приміщення якого було збудовано у 1901 році і в ньому знаходилася міська управа.
Центр дитячої творчості ім. О. Разумкова
Зала управи використовувалася не тільки для зборів депутатів, а й для театральних вистав, які відвідував Давид Шеренціс, допоки не збудував свій «Експрес». Навпроти управи знаходиться амбулаторія Червоного Хреста (фото 13, вул. Вінницька, 28/1) 1904 року побудови, нині тут розташовується пошта та вузол зв’язку.
Пошта
За міською управою ми повертаємо вліво і по вузеньких вуличках Юрія Панасюка, а за нею Театральній підіймаємось вгору. Навпроти сучасного Комплексу «Оноре де Бальзак», знаходиться одна із найстаріших будівель міста, мировий суд (фото 15, вул. Європейська, 22), який збудовано у 1846 році. Зараз тут знаходиться музичне відділення Педагогічного коледжу. Пан доктор не був конфліктною людиною, тому сюди не навідувався, проте проходив отією звивистою вулицею, що і ви щойно, вертаючись з міської управи. Ви могли помітити на тій вулиці ще один будинок за високим парканом (фото 14, вул. Юрія Панасюка, 6). Там з 1896 року по 1919 рік проживав єврейський благодійник Аксман, до якого навідувався Давид Шеренціс.
Будинок, де з 1896 року по 1919 рік проживав єврейський благодійник Аксман
Музичне відділення Педагогічного коледжу
На цьому прогулянка слідами доктора Шеренціса, лікаря та мецената, завершується, проте це не вся історія міста, Бердичів має ще багато таємниць та загадок. А з приводу долі нашого героя, вона така ж як і доля самого міста. Могили Давида Шеренціса немає, проте пам’ять про нього живе й досі, і його справу, як і інших благодійників, продовжують нові покоління бердичівлян, бо недаремно на центральній площі Бердичева є пам’ятний камінь з написом: «Усі добрі справи починаються з любові до рідного міста» .
За матеріалами:
Марштрут розробили Юрій Балюк та Сергій Ковальчук
БМРГО «Добра справа»
2017-08-11
